• Ви знаходитесь тут:

  • Відділ
  • Патріотичне виховання юного покоління

Заходи листопада

Указом Президента України від 13.11.2014 року № 872/2014 21 листопада визнано Днем Гідності та Свободи.

Мета запровадження пам'ятної дати – це утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об'єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XX століття, а також віддання належної шани патріотизму і мужності громадян, які восени 2004 року (свято Свободи) та у листопаді 2013 року – лютому 2014 року (Революція Гідності) постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

/Files/photogallery/11.JPGУкраїнці – це нація Гідності та Свободи. Слава Україні!

***

Вшанування героїв Майдану

/Files/photogallery/2.jpg

Місяць листопад має важливі знакові події в історії нашої країни. І минулорічні події, які розпочалися також в листопаді, навіки залишаться в нашій пам’яті «Революцією Гідності та Свободи», яку ми та наші майбутні покоління постійно пам'ятатимуть.

Минув рівно рік із того часу, як загинули вони – герої, яких народила революція Майдану. Чим була революція для кожного з нас? Для когось прогулянкою, для когось війною, а для когось – картинкою в телевізорі. Але, в першу чергу, Майдан став випробуванням на цінність особистості людини, виміром людськості та гідності кожного. Нині ми маємо іншу країну. І оте головне, перезавантаження, відбулося. Воно й досі триває в країні, у кожному із нас. Але ціною чого??? І цю ціну ми повинні пам’ятати щохвилини, щогодини, щодня.

Вчитель історії Радинського НВО, Яценко І.В., спільно з учнями 11 класу саме в переддень Дня гідності та свободи створили папки пам’яті Небесної сотні і всі дані героїв України розмістили у шкільному краєзнавчому музеї. А 21 листопада, в День пам’яті свободи і гідності, учні школи відвідали музей і вшанували пам’ять Небесної сотні.

***

Голодомор : 82 роки потому

22 листопада ми вшановуємо всіх тих, хто загинув в страшні роки голодомору 1932-1933 років. Так, в Радинському НВО вчитель історії І.В.Яценко провела ряд заходів, направлених на виховання патріотизму, підвищення національної свідомості та збереження непереможного духу українського народу.

На уроці пам’яті жертв голодомору 30-х років, учні 11класу Л.Овсієнко та А.Ковальчук виступили з доповіддю про причини та наслідки голодомору. Діти переглянули документальний фільм «Під знаком біди», запалили свічки і хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв голодомору 1932-1933 років. Крім того, учні 5-11 класів намалювали малюнки «Голодомор очима дітей» та розмістили їх на шкільному стенді.

/Files/photogallery/9.JPGІнна Яценко,

вчитель історії Радинського НВО

Минуле стукає в наші серця

25 листопада в Максимовицькому НВО відбулася година-реквієм «Минуле стукає в наші серця», приурочена Дню пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років. Захід був націлений на те, щоб у кожному дитячому серці запалити образ пам’яті про страшне лихоліття нашого народу. Було прочитано «Молитву за убієнних голодом» К. Мотрич, згадано найчорніший час в історії України – геноцид українського народу. Вшановано хвилиною мовчання світлу пам’ять жертв голодоморів.

Марія Наконечна, голова учнівського комітету Максимовицького НВО

/Files/photogallery/5.jpg

Спогад про голодомор 1932-1933 років у селі Рагівка

Щороку в останні дні листопада у Рагівському НВО проходять дні всенародної Скорботи і пам’яті. Приурочені вони страшній даті - Голодомору в Україні 1932-1933рр.

Голодомор, що був штучно викликаний геноцидом Й.Сталіна, своїм чорним крилом торкнувся кожної оселі й нашого села Рагівка та навколишніх сіл.

У 1932 році у селян силоміць забирали зерно, картоплю і навіть посівний матеріал. Забрали борони, плуги, коней, корови, птицю, капусту. Навіть і те пшоно, що стояло у глечику на полиці, теж висипали на землю. А людей, у яких знаходили щось приховане, тягли до сільради і там били, щоб призналися, де це приховано. Не звертали уваги ні на дітей малесеньких, що залишилися без крихітки хліба в хаті, ні на старих хворих людей. У хатах вже нічого не було із їжі. Пішла в хід цвіла житня і пшенична полова.

/Files/photogallery/1.jpg

Особливо була тяжкою зима 1932-1933.

Спочатку поїли собак і котів.

Коли і цього не стало, в дні відлиги перекопували городи, шукаючи мерзлу картоплю. Із її трухлявини випікали такі-сякі млинці. Почався голод страшний і безжалісний.

Вимирали повністю сім'ї. Не було такого дня, щоб у селі не вимирало кілька чоловік. У людей не вистачало сил, щоб похоронити навіть своїх близьких родичів. Труни лежали на вулицях, полях, лісосмугах.

Навесні та влітку 1933 року ніхто не дивувався, що на дорогах лежали труни людей відомих і невідомих, своїх і чужих. Мертвих людей скидали на підводи і звозили у спільну яму на цвинтар. Інколи їх закопували прямо на полях, у канавах.

На кожному кладовищі Рагівської сільської ради встановлено пам’ятник жертвам Голодомору. Коли односельці бувають біля нього, вони низько схиляють голову перед пам’яттю невинних людей, які померли голодною смертю.

Невпинно спливають дні, все далі відходять в історію трагічні події Голодомору 1932-1933років. Але пам’ять про них залишається в наших серцях.

/Files/photogallery/4.jpgОльга Сухомлин,

вчитель Рагівського НВО

/Files/photogallery/13.JPG

/Files/photogallery/3.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 566

Коментарi